Пам’ятка для батьків

Кращий спосіб зробити дітей хорошими – це зробити їх щасливими.

(Оскар Уайльд)

Татусі і мами! Дідусі і бабусі!

Пам’ятайте!

Від знаків вітання, схвалення, любові і прийняття, що повторюються, у дитини складається відчуття: «зі мною все в порядку» «я — хороший» Від сигналів засудження, незадоволення, критики з’являється відчуття «зі мною щось не так» «я — поганий».

Душевна скарбничка дитини працює день і ніч. Її цінність залежить від того, що ми туди кидаємо.

Навіть вимоги, які ви пред’являєте, мають бути наповнені любов’ю і надією.

Навчиться слухати свого дитяти в радості і в жалі.

Караючи свою дитину, залишайтеся поряд з ним, не уникайте спілкування з ним.

Станьте для своєї дитини прикладом для наслідування в прояві позитивних емоцій по відношенню до членів своєї сім’ї та до інших людей.

Не розмовляйте зі своїм дитям з байдужим обличчям.

Обіймайте і цілуйте свого дитяти в будь-якому віці.

Поради батькам на кожний день

Негайне втручання при агресивних проявах

1. В випадках незначної агресії, коли вона безпечна і може бути пояснена:

§ Повне ігнорування реакції дитини/підлітка;

§ Розуміння почуттів дитини («Звісно, ти образився…»);

§ Переключення уваги, пропозиція будь-якого завдання («Допоможи мені, будь ласка, скласти речі…»);

§ Позитивне позначення поведінки («Ти злишся, тому що ти втомився»).

2. Для зниження агресії встановити з дитиною зворотній зв’язок:

§ Констатація факту («Ти поводиш себе агресивно»);

§ Констатуюче питання («Ти злишся?»);

§ Розкриття мотивів агресивної поведінки («Ти прагнеш мене образити? Ти намагаєшся продемонструвати силу?»);

§ Висловлювання своїх почуттів до небажаної поведінки («Мені не подобається, коли зі мною розмовляють в такому тоні», «Я гніваюся, коли на мене хтось голосно кричить»);

§ Апеляція до правил (« Ми же з тобою домовлялися»).

3. Зберегти позитивну репутацію дитини.

Дитині, особливо підлітку, важко відразу визнати свою поразку і провину. Найстрашніше для нього – публічний осуд і негативна оцінка, які провокують психологічні механізми захисту. Щоб цього не сталося, необхідно:

§ Публічно мінімізувати провину підлітка («Ти неважно себе почуваєш», «ти не хотів його образити»), але в бесіді віч-на-віч розкрити істину;

§ Не вимагати повного підпорядкування, дозволити підлітку/дитині виконати ваші вимоги по-своєму;

§ Запропонувати підлітку/дитині компроміс.

4. Контролювати свої негативні емоції.

Коли дитина демонструє агресивну поведінку – це викликає негативні емоції – роздратування, гнів, обурення, страх і безпорадність. Коли дорослий вміє керувати своїми негативними емоціями, він не підкріплює агресивну поведінку дитини, зберігає з нею гарні відносини і водночас демонструє, як треба взаємодіяти з агресивною людиною.

5. Акцентувати увагу на поведінці, а не на особистості за допомогою техніки об’єктивного опису поведінки.

Після того як дитина заспокоїлася, обговорити з нею, як вона поводила себе під час прояву агресії, які слова говорила, які дії здійснювала, не даючи при цьому ніякої оцінки. Обговорювати необхідно лише те, що трапилося «тут і зараз», не згадуючи минулих вчинків. Замість «читання моралі» краще показати негативні наслідки її поведінки, переконливо продемонстрував, що агресія більше шкодить їй самій.

6. Показати зразок конструктивної поведінки за допомогою наступних прийомів:

§ Витримка паузи, яка дасть змогу дитині заспокоїтися;

§ Навіювання спокою невербальними засобами;

§ Прояснення ситуації за допомогою питань, що наводять на відповідь;

§ Використання гумору;

§ Визнання почуттів дитини.